Все записи автора Виолетта Антоненко,

Виолетта Антоненко,

Об авторе Виолетта Антоненко,

Виолетта Антоненко, воспитанница кружка «Школа журналистики», ДЦ внешкольной работы, Корабельного района, ученица СОШ №25, г. Николаева

9 марта, в пятницу, состоялся показ фильма «Символы Ольвийского Пространства Владимира Бахтова» режиссера Виктора Завизиона.

Комментирует Вита Антоненко.

 

Тандем двух мастеров – Виктора Завизиона и Владимира Бахтова дал свои результаты, влюбили зрителей в античную Николаевщину.

Владимир Бахтов сказал:

— «Это подобный ремейк на фильм, снятый более 20-ти лет назад. Получился совершенно новый продукт».

Своим впечатлением о фильме поделился заведующий сектором культуры Витовской РГА Гололобов С.Н.:

— «Данный фильм является лишь вершиной айсберга творчества В.Бахтова. Благодаря фильму многие люди откроют для себя Ольвию с иной стороны. Деяния наших талантливых современников В.Бахтова и В.Завизиона популяризируют наш край на просторах Украины».

Показ посетил Глеб Головченко (директора телеканала ТАК «ТВ»):

— «Без преувеличения мы должны быть восторженны, потому что мы живем в одно время с такими замечательными людьми, как Владимир Бахтов и Виктор Данилович. Давайте сегодня расставим всё по своим местам — Владимир Бахтов – гений. Татьяна Бахтова – гений. Такие фотографии, как мы увидели в фильме – уникальны.     Я думаю, что после сегодняшнего вечера мы смело можем сказать, что Виктор Завизион – гениален» — сказал Глеб Головченко и отметил, что этот фильм можно вынести на большой экран – на телевидение.

Чтобы научиться находить смысл в таких фильмах нужно ставить под вопрос каждый кадр – пытаться понять, для чего это было отображено и не бояться спрашивать знающих людей. Подходя к осмыслению фильмов, живописи да любому виду искусства, стоит расшифровывать смысл и любое действие. Возможно, ваши догадки  будут плодом собственного мнения.

— «Я не могу свыкнуться с той мыслью, что в 35-ти км от Николаева мертвый город, который назывался счастливым. Город погиб, а жизнь людей – нет. Это совершенно удивительно для нас с Бахтовым, — рассказывает Виктор Завизион, — Я надеялся, как и в Киеве, на то, что сюда  придут интеллектуальные и развитые люди, и они пришли сюда».

Для фильма важной составляющей стало музыкальное сопровождение. Парню, который подарил эту музыку Владимиру Бахтову, на момент записи было 17 лет. Музыка легко вводит в некий транс и не позволяет отрываться от экрана до момента окончания фильма, да и не даёт спокойствия после.

Документальный фильм с уникальными художественными ритмами предстает перед зрителями в исторических загадочных очертаний.

Виктор Данилович подметил, что Ольвия принимает далеко не всех, а открывается и вовсе единицам:

— «Были случаи, когда Ольвия отказывалась нас принимать. Были проблемы с камерой, и забывали что-то» — сказал режиссер фильма Виктор о прошлых поездках в таинственное место.

Владимир Бахтов сам не раз подмечал, что старается реконструировать прошлое с помощью реальности, и только тогда вся концепция становится обоснованной. Запечатлено то, что находится, словно в параллельном мире, благодаря чему выходит символическая реальность без выдумок:

—              «Я не выдумываю кадры, я их реконструирую» — говорит художник Бахтов.

Таким образом, выходит реконструкция духа, который закреплен и запечатлен лишь на матрице видеокамеры на основе культуры, исторических событий, построений.

Потеки глины по обрушенным стенам вызывали наиболее больший всплеск эмоций у зрителей, потому что у каждого возникали свои мысли, ассоциации, воспоминания. Каждую секунду создается новая картина.

Александр Топчий отметил, что для него самым главным актером,  стержнем этого фильма была глина:

— «Вы знаете, вот глина – это основное. И этот огромный ольвийский берег, и эти отложения глины там – это прах веков. Глина – это осадочные пороги: уходило время – оставалась глина, ушла Ольвия – осталась глина. Люди, которые были обмазаны глиной, тоже как символ того, что когда они уйдут – будет глина».

Схваченные объективом, не видимые обычному глазу, реконструкции пронизаны ритмами древнего поселения античной Николаевщины.

Визуализации мистерии в кадрах с огнем наиболее потрясла гостей, где нет определенной конструкции. Художник Владимир Бахтов настолько чувствует пространство, что заранее видит то, чего другие не могут представить. Кроме светящихся факелов никто ничего не видит, лишь после щелка фотоаппарата было видно символику, которую передавал мастер. Гелиографити было выполнено в мастерском стиле, где слышно эхо обрывистых холмов, руин, башен, ручьев, орнаментов на храмах и ребристых стенах.

Владимир и Татьяна Бахтовы помогают процветать гармонии духа современного с. Парутино.

У художника отгремело 650 Всесоюзных, Всеукраинских, Международных, Зарубежных и областных выставок из них 126 персональных, 10 Биеналле – Николай Прокопенко не забыл и Николаев, 9 февраля, в Ривьере взрослые и юные поклонники искусства побывали на творческом вечере Николая Николаевича и мастер-классе «Как найти в себе гения».
Произведения Николая Прокопенко поражает своими форменными и эстетически красивыми работами, где отображается история и глубокий смысл.
Его работы хранятся в собраниях 83 музеях и галереях Украины, Европы, стран СНГ и других, а так же произведения находятся в частных коллекция заграницы.
Николай Николаевич Прокопенко – народный художник Украины, рисующий книжные иллюстрации, графику, приверженец темпераментной, форменной масляной и монументальной живописи, сотворивший более пяти тысяч работ.
О правилах композиции, подборе цветов, о «правильной» картине, главной миссии художника, о рождении живописи, как глубокого и осмысленного искусства, в котором нет границ и правил.
Подбор цветов на его холстах крайне чувствителен, проявляются тёплые красные, оранжевые, коричневые и голубые оттенки. Преимущественно изображаются на полотнах женские образы в унисон с постоянным сопровождением с плодами
— «Самое главное правило в живописи – никаких правил нет» — заявляет философ.
Автор работы в первую очередь получает удовольствие от эстетически подобранной композиции и смысловой нагрузки, а зритель уже сам решает, нравится ему или нет.
Как говорят в компаниях некоторых художников «Натура – дура, а художник – молодец». Эта образная фраза касается любого вида искусства, ведь живопись, поэзия, музыка – не математика, аксиом и теорем не существует. Любой этюд, творение человека уже достойно внимания и конструктивной оценки. У каждого свои вкусы и мировоззрение.
В рождении картины первой должна быть идея, которая, казалось, не может быть написана на холсте.
Юных художников мастер призывал к тому, чтобы они не боялись работать. В искусстве нельзя испортить что-то, даже если работа выходит из-под контроля, то из этого может выйти шедевр с особым смыслом и эстетической особенностью.
На выставке присутствовали известные и малоизвестные, но подающие великие надежды и перспективы, художники.
При подборе палитры отображается настроения автора и его фантазия, особое видение картины. Пабло Пикассо говорил, картина – ложь, но, смотря на эту ложь, видишь правду, то есть, автор заставляет тебя задуматься о существовании той или иной выдуманной птицы или истории.
Будьте свободны в своём творчестве, никогда не бойтесь проводить линии и писать абсурд – всё это ваш опыт и ваши мысли, а то, что вам нравиться — автоматически становится достойным внимания. На вкус и цвет карандаши разные.

Коментує Віта Антоненко

До самого серця пронизує не тільки її музика, але її слова. Сьогодні ми з вами спробуємо розгадати, хто ж вона така насправді – Тетяна  ЯРОВА.

Вона є проявом емоційних почуттів, як людина з необмеженою фантазією та широтою свого багажу знань та інтелекту. З нею ми можемо поринути у дивовижний світ мистецтва.

Ім’я композитора Тетяни Ярової широко відомо в Україні. Її пісні використовують у своєму репертуарі багато вокальних колективів, вокалістів, а сама вона, будучи професіоналом екстра-класу, ще є головою журі різноманітних всеукраїнських пісенних фестивалів.

Тетяна Андріївна —  заслужений діяч мистецтв України, «Городянин року – 1996», кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, член Національної спілки композиторів України, має почесний орден «Берегиня України». Є автором проекту і художнім керівником телевізійного конкурсу молодих виконавців естрадної пісні і танцю «Обрій», який народився 20 років тому. Також така прекрасна людина має ще одне звання, але не будемо забігати наперед.

На питання: «що Вас надихнуло піти у вирій композиторської діяльності, Тетяна відповіла:

— «Колись давно в нас вдома стояло старе бекеровське піаніно. Майже кожного дня  я підходила грати на ньому, а з часом все частіше і частіше – батьки це помічали. Коли вони стали знаходити сенс у моїй грі, то мати віддала мене в музичну школу номер два за фахом фортепіано. Коли заняття стали систематичними, то бажання грати поступово в мене відпадало. Але батьки змушували перші три роки відвідувати заняття, за що я їм зараз дуже вдячна. Десь на четвертий рік в мене виявився абсолютний слух».

Потім дівчина пішла навчатися до Одеської консерваторії імені  А.В. Нежданової. Вона змінила русло своєї фортепіанної діяльності на композиторську, але при цьому не полишала гри на фортепіано, працюючи в Одеський музичний комедії консертмейстером.  Тетяні завжди щастило з педагогами.  Для навчання в Одесі вибрала клас композиції, і її вчителем став професор Олександр Красотов — блискучий педагог, талановитий композитор і просто хороша людина.

Його особливою методикою занять було те, що під час навчання усі одногрупники вислуховували один одного. Це такий метод колективного навчання. Заняття проходили приблизно з 12:00 до 20:00, бувало й до 22:00. Хто скільки матеріалу приніс на заняття – стільки матеріалу й буде проаналізовано разом з усіма:

— «Це був неймовірний випуск, — каже Тетяна Андріївна, — бо за допомогою таких занять усі мали можливість дійсно отримати знання – і отримали. Багато хто стали професорами, деякі поїхали закордон».

Тому, можна зробити висновок, що такі заняття давали базу й розвиток.

Паралельно вона працювала концертмейстером балету в Одеському театрі музичної комедії, який на той час був в самому розквіті – Михайло Водяний, Людмила Сатосова, Галина Жадушкіна, Семен Крупнік… І по закінченні вузу її попросили залишитися ще на рік робити аранжування музичних вистав.

— «Виникли квартирні проблеми, тому я прийняла рішення переїхати до Миколаєва й продовжити свою справу в інституті культури, потім в музикальній школі номер 2» — розповідає про свою біографію майбутній директор власного театру-студії .

Ця сповнена любові, гумору, почуттів й емоцій жінка завжди прагнула бути вільною у своїх діях, думках, творчості, тому з 2001 року вона створює єдиний в Україні муніципальний театр-студію естрадної пісні для дітей, юнацтва та молоді. Сили, знання й багато чого іншого дали змогу очолити власний театр-студію. Театр-студія був  створений за допомогою Володимира Чайки, який завжди підтримував усі творчі проекти Тетяни.

Багато випускників стали лауреатами різних всеукраїнських та міжнародних конкурсів, вступили до консерваторій, музичних академій, працюють в Україні та закордоном.

Багато талановитих юнаків відкрив телевізійний конкурс «Обрій», в якому приймали участь виконавці зі всіх куточків України. Щорічно на його гала-концерті показують свої таланти близько тисячі солістів, ансамблів та колективів-учасників — вокальних і танцювальних. Народжений за підтримки міського голови Володимира Чайки, «Обрій» отримав визнання в країні як конкурс об’єктивний і престижний. В 2017 році відзначив своє 20-ти річчя. Традиційно проводиться за підтримкою управління з питань культури та охорони культури. Для багатьох дітей, які стали його лауреатами, вокальна та хореографічна творчість перетворилися у справу всього життя.

Донька Ольга є випускницею Миколаївського вищого музичного училища за фахами «фортепіано» та «джазовий вокал», є лауреатом всеукраїнських та міжнародних конкурсів вокалістів, на даний час успішно навчається в Київському інституті музики ім. Р. М. Глієра за фахом «джазовий вокал».

За допомогою своїх творів авторка хоче донести якусь думку, яка приходить буквально з нізвідки:

— «Багато хто з виконавців на сьогоднішній день дає людям лише картинку, ілюзію» — розказує композитор й упевнена, що контент повинен мати сенс й підштовхувати читача, слухача до роздумів. Хоча з цього приводу можуть бути різні думки.

Звісно ж, послухати музику  аби тільки насолодитися мелодією, не зважаючи на слова або подивитися фільм з гарною картинкою – це має право бути. Але саме Тетяна Ярова у свої твори закладає сенс і думки. Навіть гумористичні сценки мають подвійне значення..

Треба думати, треба змушувати себе й інших думати.

Ми закінчуємо розповідь про прекрасного композитора, але незабаром ми зможемо зануритися у вирій жартівливої вистави у виконанні доньки Тетяни – Ольги. Тому що це моветон – говорити про музичне мистецтво словами, це треба тільки відчути за допомогою роликів на YouTube платформі, де будуть розміщуватися сценки  за сценарієм Тетяни Ярової. Також Тетяна найближчим часом буде розміщувати фонограми ( -1 +бек вокал) у Фейсбуці.

Ось така вона —  завжди у творчих пошуках.

Смешные сценки и песенки Т. ЯРОВОЙ
В роли директора автопредприятия —
Ольга СТЕПАНЮК-ЯРОВАЯ
» Маршрутки »
https://www.youtube.com/watch?v=SF8aAnOqE6E
Авторский концерт «Татьянин день» заслуженного деятеля искусств Украины Тятьяны Яровой, презентация третьего аудиоальбома «»Express»
https://www.youtube.com/watch?v=5WN6qW2Lwec
Olga Татьяна Яровая (Tatyana Yarovaya)
Концертный зал Юность 26 января 2017, г. Николаев.
https://www.youtube.com/watch?v=8UPq4IoOIH8&t=55s
Специальный репортаж «Express»
В роли директора автопредприятия —
Ольга СТЕПАНЮК-ЯРОВАЯ
» Маршрутки «

21 листопада на території Пересадівского будинку культури відбувся захід, присвячений 267-у Дню Народженню села.

Стало доброю традицією щорічно відзначати День села. І, ось, 21 листопада добродушні громадяни та почесні гості відзначали 267-ий День народження с. Пересадівки.
День народження проходив у славнозвісному будинку культури, директором котрого є Наталя Дяченко-Роставецька, яка є ще прекрасним хореографом та легко знаходить контакт з дітьми, колегами.
Треба відмітити, що при вході до Пересадівського БК вже було чутно аромат домашньої гречки та котлет, зайшовши в приміщення закладу культури можна було скуштувати це, випити трошки та запити персиковим соком або закусити соленими огірками чи помідорами.
Святкування розпочалося з красивої і урочистої промови голови Воскресенської об’єднаної громади — Олександра Шаповалова, який щиро привітав своїх односельчан з таким святковим днем.
За давнім звичаєм гостей привітали пишним короваєм з сіллю.
Микола Апостол виконував пісню про село – «Пересадівко моя».
Староста села Пересадівка – Ірина Бегліца сіяла своїм позитивом, випромінюючи промені свого внутрішнього сонечка на кожного гостя, односельчанина, почесних гостей. Це світло розповсюджувалося усюди. Люблю такі затишні свята у селах, вони пронизують щирістю та допомагають обростати новими славними знайомствами.
Ірина Федорівна підкреслила, що коли вона в’їжджає в будь-яке село, то в першу чергу звертає на чистоту села, наявність сміття, якими є будинки, дороги, двори та люди.
Хочу сказати, що Пересадівка – це дійсно охайне село з чуйними, привітними людьми.
На заході були присутні такі почесні гості, як народний депутат України – Олександр Жолобецький разом зі своєю прес-службою – Єкатериною Трегубовою, лікар-хірург у Миколаївській обласній лікарні – Дмитро Бачинський, найяскравішою виглядала, як завжди, Надія Іванова, котра також прийшла на День народження села не з пустими руками, а з необхідними для села презентами, начальник відділу освіти культури, молоді та спорту Чорновол А. С., голова Пересадівської ветеранської організації – Компанієць Володимир, голова ветеранської ради ВІТОВСЬКОГО району – Людмила Тарко, депутати Воскресенської селищної ради від села Пересадівки — Тетяна Білозор, Людмила Мельник, Михайло Миколайович, Сергій Булкін, заслужений працівник культури – Павло Томов, гості з села Грейгове – директор Грейгівського БК – Галина Пасніченко та незамінний художній керівник Віктор Наумов.
Галина Іванівна разом з Віктором Григоровичем здивували усіх своїм прекрасним дуетом. Голос Галини Пасніченко – це неймовірний передзвін душі, який хотілося слухати і слухати.
На імпровізованій сцені виступали талановиті діти старшої групи хореографічного колективу «StarDance», керівник Ірина Лунгул. Вони танцювали Хіп-Хоп, брейк та вог (танець, який базується на модельних позах і подіумній ході) .
Чіткі і швидкі рухи такого танцювального стилю як vogue (вог) залучають до лав його танцюристів. Особливістю даного стилю (як можна припустити з назви) є рухи, що імітують ходьбу моделей по подіуму, позування для фешн–зйомок.
Їх рухи висловлювали музику: точні, яскраві, емоційно забарвлені, залучали глядача в переживанні танцю.
Молоді танцюристи вміло виступили на сцені. Одне з того, що мені найбільш сподобалося, так це те, що вони досконало тримали свої емоції під контролем, що сприяло гарному сприйняттю танцю. Емоції на обличчі людини, її посмішка під час танцю це не менш важлива складова.
Ще одними зірочками були діти з театру слова «Зоряне небо», керівник Аліна Лунгул.
Протягом заходу були численні нагороди. Це важливо – хвалити людей, на достойному рівні оцінювати їх роботу, мотивувати різноплановими грамотами та подарунками.
У наш час з’являються всілякі нові танцювальні стилі, проте популярність Хіп-Хопу залишається незмінною до сих пір. В якості основних елементів цього танцю виступають різноманітні стрибки, падіння, трюки, а також злагоджені рухи під ритмічну мелодію. Хіп-Хоп вважається досить динамічним стилем, причому основний акцент у ньому відводиться деяким визначеним частинам тіла, а також руху з повсякденному житті.
Вірю в те, що в недалекому майбутньому жителів села стане більше. Адже життя на селі стає все краще й краще. Прийде час, коли про це село дізнаються всі, сільська молодь стане гордістю не тільки села, але й міста, країни, та і будуть відомі за кордоном.
Подарунків під час заходу було чимало, але ж той настрій та , що привезли з собою гості, теплі слова, відкриті души та серця були для села найважливішим. Адже для нас усіх найважливіше – почуття, емоції – саме це рухає людиною , її думками, життям, цінностями.
Нематеріально-культурна спадщина – це головне.
Ансамбль «Троїсті музики», керівник Сергій Орлов також блищав на сцені.
Батьківщина – це місце, де ти народився, де зробив свої перші кроки, пішов у школу, знайшов друзів справжніх і вірних. А ще це місце, де людина стала Людиною, розставив пріоритети, визначився з цінностями, навчився творити добро, любити, де почув перші добрі слова і пісні…Але, у кожного з нас є ще й своя «маленька» Батьківщина.
Як добре дихається в Пересадівці… Повітря чисте, з приємним гірким полиновим запахом землі. За багато років життя всі ці люди стали рідними і близькими один для одного. Ці люди дуже милі, готові в будь-який час прийти на допомогу. Добрі, чуйні серця, які гостинні жителі Пересадівки! Зайдіть в будь-який будинок і вам тут же накриють прекрасний стіл.
Лауреати другого ступеню міжнародного фестивалю «Овація» вокальний ансамбль «Черемшина», керівником якого є Наталя Дяченко не раз з’являлися на сцені.
Коли ці дівчата вийшли на сцену, мене одразу покликав Владик та сказав, що це одні з найкращих талантів села, і я з цим згодна!
Ще припав до душі виступ старшої групи «StarDance», тому можу зробити висновки, що село дійсно наповнено не тільки людьми багатими на щирість, але й людьми – професіоналами своєї культурної сфери. Ці люди живуть на повну, адже танець – рух, а рух – це життя. Танець – це творче мистецтво: вірш, де кожен рух – слово, наповнене сенсом.
Своє акторське мистецтво продемонстрував театральний колектив «Діамантне серце», керівник Сніжана Бень.
Після цього виступав вокальний ансамбль Калинівської ветеранської організації.
Глибоку вдячність за організаційну підготовку до цього заходу висловлюємо усім тим, хто був заохочений та приймав участь в організаційних моментах та виступах.
Під кінець всі мали змогу ще раз насолодитися гарною роботою керівника хореографічного колективу «StarDance» Ірини Лунгул , тільки вже це був виступ молодшої групи.
У фіналі всіх присутніх в залі порадував виступ театру естрадної пісні «Серпантин», керівник Наталя Дяченко-Роставецька.
Завдяки гарно спланованому сценарію гості та жителі села навіть не помітили того часу, котрий так швидко спливав, усі виступи та нагородження пролунали на одному диханні. Після кожної пісні, виступу люди вдячно аплодували. На щирій, милій ноті завершилося святкування.
А нам вони пообіцяли, що наступне свято вони будуть святкувати ще більш помпезніше, і головне – у великій залі, на великій сцені! Побажаємо їм наснаги, творчих поривів, фізичних та моральних сил, аби кожний день був немов свято, а кожне свято зігрівало не тільки внутрішній світ, але й приміщення будинку культури.

Душевный отдых на юбилее Николаевской филармонии

30 сентября, в осеннюю субботу, прошел галла-концерт, посвященный  80-летию Николаевской областной филармонии.

Информирует Вита Антоненко.

Свой юбилей с высоты восьми десятилетков основания отметила зрелищно-концертная организация  Николаевской области.

Филармония необычайно разнообразна в своих творческих проявлениях, способствующих развитию духовного мира личности.

Это событие приводит в порядок красоту внутреннего убранства души, пропитывая каждый уголочек пиететом и неким восхищением  мастерами, выступающими на сцене.

Считаю, посещение таких мероприятий (и непосредственно самих филармоний) необходимо каждому, особо тем, кто решил, что он отдален от подобного вида искусства.

Именно сегодня филармония подарила наилучшие свои достижения благодарным жителям Николаева, которые прочувствовали весь дух и сущность филармоний.

Виктория Москаленко  (глава Николаевского облсовета) вручила нагрудный знак «За заслуги перед Николаевщиной» второй степени Ивану Ивановичу Андреевко ,заслуженному артисту Украины, руководителю ансамбля народных инструментов «Узори» —

Сегодня были творческие подарки от представителей власти, культурных учебных заведений, артистов Полтавской областной филармонии, студентов и преподавателей Национальной музыкальной академии  имени Антонины Неждановой из Одессы. Также в рамках поздравительной части звучали речи от Сергея Васильевича Мицыка( директор колледжа культуры и искусств, кандидат культурологии, лауреат областной премии им. Н. Аркаса); Вячеслава Карцева (депутат городского совета);  Михаила Димитрова (начальник управления культуры, национальностей и религий Николаевской ОГА), Юрия Любарова (начальник управления культуры).

Это знаковое культурное мероприятие состоялось для того, чтобы  каждая душа, пришедшего туда зрителя, отдохнула во время  творческих выступлений.

Потрясающими и непревзойденными ведущими были Тамара Пивень и Оксана Гордий.

Позитивная моральная разгрузка произошла благодаря  певице Елене Белоус, которая исполнила украинскую народную песню «Варенички». К исполнению украинских песен присоединился  и заслуженный деятель искусств Украины  — Олег Кедис песней «Ой важу я, важу».

На сцене представлялся ансамбль украинской песни «Вільні козаки», художественный руководитель Фёдор Сычев.

Программа ошеломляюще порадовала разнообразием номеров.  Капелла бандуристов Одесской национальной музыкальной академии,  квартет гитаристов «Classic Guitarе» от Николаевского филиала Киевского национального университета культуры и искусств, украинские народные песни от различных исполнителей, некоторые из которых являются заслуженными артистами Украины, заслуженными деятелями искусств Украины, лауреатами всеукраинских конкурсов, обладатели Гран-при.

Все эти люди уже давно полюбились местным (и не только) зрителям.

Полный зал… Волнение зрителей было в унисон с приятным волнением исполнителей. Именно это живое мероприятие способствовало  отдыху каждого.

«Дружба» єднає усі національності

23 вересня, в суботу, відбувся колосальний гала-концерт від фестивалю «Дружба»

Він відбувається в рамках Обласної цільової національно-культурної програми «Збереження і розвиток етнічної, культурної і мовної самобутності національних меншин Миколаївської області.

Спочатку ведучі привітали гостей на традиційному щорічному всеукраїнському фестивалю національних культур «Дружба» — 2017, який цього року присвячений 80-річчю Миколаївської області й 25-літтю обласної Ради національних товариств.

«Дружба» протягом двадцяти двох років єднає людей різних національностей, підтримує культуру національних товариств, ознайомлює з культурами різноманітних народів, що живуть на Україні.

У положенні «Дружби» написано: «Всеукраїнський фестиваль національних культур «Дружба» — це свято добра, любові й єдності, самобутності кожної національної культури».

Це деякий обмін досвідом між керівниками творчих колективів національно-культурних товариств. Це спілкування дітей і дорослих різних національностей.

Фестиваль сприяє діалогу культур, зміцнює принципи міжнаціонального миру й злагоди в суспільстві.

Це проходило за підтримки депутата Миколаївської облради Надії Іванової, облради,  облддержадміністрації, управління культури, національностей і релігій та інших.

Протягом усього концерту звучала маса цікавих фактів різних народів. Наприклад, що стосовно татарської культури, то перша книжка татарською мовою була видана в 1612 році в друкарні німецького міста Лейпциг.

Чи щодо української культури – найстарішою українською піснею, запис якої зберегли до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».

А літературний твір, який перекладався найбільше – це «Заповіт», Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу.

Найбільш хотілося б виділити ансамбль болгарської пісні «Чучулички» Болгарського культурно-просвітницького центру  «Терновка», керівник Ольга Хорева і ансамбль «Золотой колосок», керівник Анастасія Іванова. Тернівський будикок культури м. Миколаєва.

Також неможливо не сказати про циганську культуру, котру представляв циганський ансамбль «Ягарі», керівник Вікторія Гончарова, село Неячаяне Миколаївської області  піснею «Кай єне» та танком.

Цікаво, що знаменитий циганський національний костюм був придуманий артистами в 19-му столітті для створення більш екзотичного сценічного образу. Але історично цигани завжди були схильні носити одяг, характерний для країни проживання.

Вразив виступ від назвою «Віденський вальс» від театру пластики та образу школа «Імідж», керівник Юрій Зінченко.

Це дуже добре, що відбуваються такі фестивалі, завдяки яким люди різних національностей почувають по-перше себе, як творчих людей, а аж потім людей такої-то національності.

Фестиваль говорить: «ми – єдині, хоч і розмовляємо різними мовами, співаємо різних пісень, віримо у різних Богів, але в душах живе любов і дружба, а це турбота про Україну».

Талант или гениальность?

Гений – это одаренность, а талант – способность. Различие в том, что гений совершает то, что не реально выполнить таланту. Гений превосходит свою эпоху в столетия, как утверждает в  своей статье Виктория Сорокопуд «Одаренность – дар плюс труд».

Талант это определенные умения, которые заложены с рождения, со временем они раскрываются при развитии навыков и  обретения опыта.

Гении это люди с выдающимися способностями, они демонстрируют уникальность, новый подход к творческому мышлению. Они имеют свой взгляд на вещи.

Говорят, «Черный Квадрат»  может нарисовать каждый (поэтому и есть утверждение, что все гениальное простое), но только Малевич создал его. В этом и заключается его гениальность, так как гении создают нечто новое, а талантливые личности хорошо разбираются в своей специальности.

Нельзя не сказать, что гениев – единицы, которые создали нечто для развития качества жизни, их редко кто понимает, в принципе, как и талантливых.

Многие творческие и гениальные люди были закованы в цепи алкоголя и наркомании. Также у некоторых были психологические заболевания.

Зачастую основная часть общества  не принимает талантливых людей или идеи гениев, так как считают их сумасшедшими. Та же современная поэзия или живопись, которая относится к талантливости, не принимается обществом, ибо оно не всегда понимает смысл, а логика этом такова: если что-то отклоняется от нормы, то значит это бред.

Даже наших всеми любимых классиков мало кто понимает.

Иногда люди пытаются повторить профессионалов, своих кумиров, тем самым губя свой талант.

Шопенгауэр говорил, что талант – это тот, кто попадает в цели, в которые другие попасть не могут, а гений – тот, кто попадает в цели, которые никто не видит.

Бути самим собою — найголовніше

ривіт, тихий, чаруючий ледь чутними розмовами з самим собою, Миколаїв. Після недовгої розлуки я зрозуміла, наскільки ти по-своєму цікавий і затишний.

Побувавши в шумному, наповненому купою творінь, Києві, я скучила за твоїми просторими вуличками і дощовими, теплими днями, коли можна прогулятися по історичних місцях.

In every town different people, different features, whether they are pleasant or not, but it is an individuality of that or other city.

Ти — місто, крізь яке пробігають сотні людей, уникаючи хвилі часу, щоб побачити щось більше в тобі. Деякі люди не бачать нічого й нікого, окрім себе, тому відгукуються негативно про тебе, місто Корабелів. Але ти не звертай на них уваги,  деякі не хочуть познайомитися з тобою ближче.

I love your air in suburban areas and at home. Хочу побажати реконструкції будинків, які тиснуть на тебе, руйнуючись потихеньку. А для цього тобі потрібні чуйні люди, готові допомогти в тому, щоб ти став безпечнішим.

Хотілося б, щоб повітря  пляжу «Стрілка» залишалося таким же морським, наповненим свободою.

Нехай Вітовський район, твій найближчий сусід, процвітає своїми неповторними полями з соняшниками, котрі зливаються з голубим небом.

What you are missing, my dear city? Дороги… Зараз небайдужі жителі допомагають у тому, щоб твоє зовнішнє здоров’я було в порядку. Бажаю тобі не тільки розвиватися, але бути енергетично сильним і незалежним.

Інколи тебе називають в’язким болотом, but you don’t believe them. Люди допоможуть тобі врятуватися від розбитих доріг, нестачі фінансів на відновлення історичних місць та банальних будівель. 

Бажаю, щоб Корабельний район, твоя невід’ємна частина, освітлював  вулиці ліхтарями, завдяки яким стане трішки безпечніше.

Бажаю, щоб твої темно-зелені ліси, охоплені бездонними і таємничими зірками, також солодко дрімали під час ночі, а побачивши сонце , прокидалися, граючись ніжними променями, пробиваючись крізь вершини лісу.

В твоїх куточках є і недоброзичливці, які безсоромно псують  твій вигляд. Нехай таких людей стає менше.

Нехай люди, котрі йдуть в міську владу, не на словах вибудовують прозорі стосунки що до твоїх земельних ресурсів, також важливо  викоренити корупційні схеми та впровадити справедливість.

Моє, повне історії, місто, бажаю тобі любові від толерантних громадян, які з усією своєю повагою будуть стежити за твоїм благоустроєм, безпекою. Звичайно ж, не менш важливе і культурне наповнення людей, що живуть в твоїх просторах. Саме тому тобі, як поетичному і творчому місту конче потрібні люди, готові зайнятися культурою. Адже в тобі безліч цікавих споруд, в котрих розташовуються гуртки та секції. Музеї, театри, пам’ятники. Той же кінотеатр під відкритим  небом, що знаходиться в Корабельному районі. Це місце, яке чарує однією своєю ідеєю,  місце, в яке можуть прийти добрі друзі дивитися фільми та закохані пари: молоді або випробувані часом.

Тобі багато чого треба. Ти, як і інші міста, не стоїш на місці і рухаєшся разом з людьми, часом, новітніми технологіями.

Багато міст робили помилки, задивляючись на інші.  Але ти – не такий. Be yourself — the most important thing. 

Віта Антоненко,

14% населения Украины задействовано в волонтерской деятельности. Готовность оказывать финансовую помощь различным слоям общества сократилась из-за ухудшения экономической ситуации в украинских семьях. Самые распространенные пожертвования переводятся через благотворительные копилки, а менее — переводы процентов от зарплаты. Есть один из самых основных видов пожертвований — помощь онкобольным детям или, вообще, тем, кто имеет сложные заболевания, в лечение которых входит дорогостоящая операция заграницей. Последние три года основным вкладом в помощь нуждающимся являются пожертвования служащим в украинской армии, их семьям. В 2016 году это 31%, что сравнительно мало по сравнению с 2015, когда процент составлял 77.

Но, как известно, в таком благородном деле, как благотворительность, существуют и мошенники, которые якобы собирают на церковь, например. Как известно, церковь не платит налоги государству за свою площадь, соответственно, не получает никакой помощи. Поэтому и держится церковь исключительно на пожертвованиях, а, как известно, они огромные. Вот и зарабатывают, в основном, на доверчивых христианах. Правоохранительные органы следят не качественно за всем этим, из-за чего люди и не имеют желания участвовать в благотворительности, ибо существует недоверие к фондам, которые указывают номера счетов. Да и финансы тоже, разумеется, влияют на данный момент.
Раннее, 18 августа, проходил концерт-ярмарка , посвященный сбору средств воину АТО Семенюку Ивану. Он пошел на фронт, скрыв тяжелую болезнь, после демобилизации болезнь обострилась.
Организаторами данного мероприятия выступил Гололобов С.Н. (заведующий сектором культуры Витовской РГА), общественная организация инвалидов воинов АТО.
Такие организаторы должны быть примером для остальных.

К счастью, в нынешнем году в Николаеве начала процветать помощь нуждающимся благодаря губернатору города.

Надеюсь, что благотворительные вклады граждан больше не будут так сильно опасаться мошенников, а будут тщательно проверять то место, куда они отдают свои средства.

Антоненко Вита,

DSC_6469

Первое сентября СОШ№25 уже отметила в Медийной Школе

Первое сентября СОШ№25 уже отметила в Медийной Школе

Об этом вещает Вита Антоненко.

Сегодня, 1 сентября, в школе состоялось величайшее событие – открытие школьных дверей для всех учеников Николаевской общеобразовательной школы №25 и пополнение новыми учениками – первоклассниками. Образование в целом всегда являлось неотъемлемой частью в становлении развития каждого. В нашем городе, а особо в нашей школе, выводят систему образования на новый, качественный уровень. От учеников, которые сейчас сидят за партами, зависит экономическое, культурное, медийное будущее страны. Сегодня школа радостно приняла главных виновников осеннего праздника. Старшеклассники за ручку с новичками прошли через поднятые вышитые рушники. Их учителем стала самая молодая и заботливая Андреева Юлия Александровна. На первом звонке присутствовал депутат городского совета Сергей Шульгач, а после дня Знаний поделился своими впечатлениями:

— «Первое сентября – это семейный праздник детства, надежд. Желаю директору, чтобы новые реформы хорошо освоились в школе, медиа-журналистика стала неотъемлемой частью школьной жизни, а учителям — хорошего настроения, тогда дети будут ближе к ним».

Также он отметил, что, зайдя в холл, его привлекла речь Анжелы Ивановны с экрана нашего школьного телевидения и что такие проекты нужно расширять, тем самым повысят интерес родителей к этой школе. И похвалил директора школы за хорошо организованное первое сентября.

А его напутствием для всех нас было:

— «Всем мирного неба над головой и процветающей Украины». Уложившись в получасовые рамки, у организаторов и учеников получилось соединить в одном сценарии всю суть. Огромную благодарность родители выразили тем, кто участвовал в организации линейки. Каникулы кончились, для каждого лето прошло со своей скоростью, кто-то успел отдохнуть, а кому-то и года не хватило бы на отдых. И учителя, и ученики тщательно подготовились к новому учебному году. Разрисованная в багровые, желтые, оранжевые краски осень принесла в Николаев праздник, который объединяет всю школьную семью. Изюминкой праздника стал выход казака в национальной одежде, который, разворачивая писаную грамоту, зачитывал текст, специально написанный ко дню Первого звонка.

После речи, что учеба в школе – это не всегда мёд, иногда у неё бывает вкус горчицы, первоклассники приняли сладкий каравай. С поздравительными словами ко всем жителям страны Знаний во время торжественной линейки обратилась директор Пиляева Анжела Ивановна. После чего с песней «Україна – це ти, Україна – це я» выступила Шквара Дарина. Вслед за этим слово дали старшеклассникам, которые сказали много хороших слов. Девятиклассники вручили подарки от народного депутата Украина Бориса Козыря.

И, торжественно, как добрый обычай, открыли новый учебный год звоночком, который дают ученик старшего класса и ученица самого младшего. На такой трогательной ноте линейка, посвященная началу 2017-2018 учебного года, закончилась.

Улыбающиеся дети, довольные родители, и не измученное руководство школы – вот то, чем мне запомнилось первое сентября нового учебного года в моей любимой СОШ№25.

Всем счастливой и удачной учебы. Только послушных и любопытных учеников, дорогие учителя! Добра, мира и удачи, родители!