Архив за месяц: Сентябрь 2015

Война и мир : когда приходит новый Наполеон

Давно уж отзвенели праздники Первое сентября, три Спаса и Успение…Казалось бы, мы уже устали от колокольного звона. Но, несмотря на это, у украинцев снова есть повод «бить в колокола» уже в понедельник: сможем ли мы спокойно вздохнуть в Международный день мира?

Да, в этом году 21 сентября значится в календаре как начало рабочей недели, но, к сожалению, не как еще один День Победы для Украины. С таким «вниманием» к Минским договоренностям на перемирие в «мирный» день рассчитывать не приходится, несмотря на то, что страны, не поделившие территории и собственные амбиции, вынуждены на протяжении этих 24 часов отказаться от насилия, прекратить огонь и вообще — воздержаться от проведения военных действий (по провозглашению Генеральной Ассамблеи еще в 2002 году).

Снова выступит с мирным призывом председатель Совета безопасности ООН, а Генеральный секретарь ударит в Колокол мира… Но, как бы не хотели дипломаты убежать от решения «украинского вопроса», в минуту молчания они вспомнят в первую очередь о погибших украинских солдатах, а уж потом – о жертвах войны в Багдаде, Иране или Палестине, где военные действия не являются такой диковинкой, как во внешне демократическом государстве…

В какой-то мере День мира – это профессиональный праздник всех членов Организации Объединенных Наций, ибо обеспечивать мирные условия жизни во всём мире — одно из высших призваний и в то же время почти невыполнимых миссий. Ведь можно создать только видимость спокойствия в государстве, в то время, как его гражданам будет далеко до гармонии с собой…

Навязанные кем-то идеи и взгляды, бумажная демократия, основанная на коррупции и высокопарных словах …Советское наследство, господа, отнюдь не похожее на английский консерватизм. В то время как человек, свободный мыслью, всегда уважает мировоззрение других, хоть и убедительно доказывает свою точку зрения, а, значит, обладает чувством такта. Мы же не даем друг другу пожить мирно и вступаем в «холодную войну»: почему-то нам не все равно, чем живут друзья и знакомые, мы торопимся осудить их поступки, вторгнуться в их личное пространство, в их внутренний мир. А если у каждого из граждан внутри лишь кладбища ценностей, то как можно надеяться на торжество справедливости во всём государстве? Да, мир прост, как голубь, и сложен, как Далай-лама, выпускающий этого голубя.

Прискорбно только, что для примирения всегда нужно искать повод. И в нашей стране этот повод уж точно глобальней, чем бытовые ссоры и кровные обиды… Жаль только, что мы пока не видим конца этой ужасной сказке, где господин П. и «царь всея Руси» не могут сцепиться друг с другом своими властными мизинцами и, как в детстве, договориться: «Мирись-мирись-мирись, и больше не дерись…»

Актуальные проблемы городского развития: с чего начать?

Сегодня только очень большой оптимист не видит проблем в городском хозяйстве. Проблемы эти накапливались десятилетиями, но именно сейчас мы оказались у последней черты, и настало время разгребать сложившуюся ситуацию.

Считаю, что нужно сохранять присутствие духа, воспользоваться нашими естественными преимуществами и решительно повернуть к ускоренному развитию города и региона. Прежде всего, нужно закрыть зияющие пробелы в управлении городом, которые понятны любому горожанину.

В первую очередь, это затратность нашего энергохозяйства. Правительство нашло «выход» в повышении тарифов на энергоносители. Я же считаю, что таким путем сложно выйти из тупика. Можно, конечно, снизить потребление газа и электричества, и притом сдирать за это больше денег с потребителей, но ведь энергоносители – это, в первую очередь, «хлеб» промышленности. Может ли здоровый организм развиваться, если его посадить на голодную «диету»?

Нужно не тарифы повышать, а решительно снизить потери за счет повышения энергоэффективности. Здравомыслящие люди понимают, что нужно утеплять жилище зимой, устанавливать окна со стеклопакетами, утеплять стены домов, устанавливать современную теплоизоляцию на теплотрассах. Это, так сказать, решение вопроса на бытовом уровне.

Но вопрос повышения энергоэффективности нужно решать СИСТЕМНО, через разработку и внедрение государственных программ. Необходимо провести повсеместно энергоаудит, определить места наибольших утечек и потерь. Государство должно профинансировать, хотя бы на принципе долевого участия, работы по утеплению жилья и объектов коммунальной инфраструктуры.

Но не только утепление дает экономию энергоносителей. Специалисты понимают, что энергоэффективность – это, прежде всего, применение самых современных технологий, которые давно разработаны и применяются во всем цивилизованном мире. Но у нас даже не во всех многокварирных домах установлены приборы учета тепловой энергии. Это дает простор для разного рода злоупотреблений со стороны теплоснабжающих предприятий, к тому же являющихся естественными монополистами. В одноэтажной застройке давно пора переходить на более экономичные агрегаты, в том числе с использованием альтернативных видов топлива. Говорю об этом со знанием дела: наше предприятие производит высококалорийное твердое топливо — пиллеты из отходов переработки сельхозпродукции. Современные высокопризводительные котлы на этом топливе дают весьма существенную экономию, притом и способствуют улучшению экологической обстановки. Время подумать и о более широком применении солнечной и ветровой энергетики. Ничего необычного в этом нет: такие установки широко применяются за рубежом, да и в Украине находят все более широкое распространение.

Вообще работы по энергоэффективности благотворно сказываются не только на экономии энергоносителей и улучшении экологии. Нужно понимать, что всякие технологические новшества – это и новые рабочие места на новых производствах, и привлечение инвестиций, и вовлечение в народное хозяйство высокообразованных ученых, инженеров и рабочих.

Сказанное касается не только отрасли энергетики. Во все времена бороться в кризисом и безработицей помогает привлечение новых технологий в такие актуальные отрасли, как дорожное строительство, углубленная переработка сельхозпродукции. А для нашего города – еще и перевалка грузов, развитие портового хозяйства и морехозяйственного комплекса в целом.

Из крупных городских проблем назвал бы еще и развитие городского транспорта и сбор, транспортировку и утилизацию твердых бытовых отходов. Пора уже перестать здесь оригинальничать, а, с учетом специфики нашего города, опережающими темпами развивать городской электротранспорт и водный пассажирский транспорт, а проблему мусора решать, как это давно делается в Европе – путем предварительной сортировки, брикетирования и цивилизованного захоронения его на полигоне для твердых бытовых отходов.

Решение указанных выше первоочередных задач, их глубокая проработка и ускоренное внедрение станут возможны только если система управления городом будет дебюрократизирована, максимально упрощена и приближена к жителям и их нуждам и чаяниям. Предпринимаемые шаги по децентрализации власти в стране могут этому серьезно способствовать. Большая самостоятельность местных властей в вопросах бюджета, внедрения программ развития, электронного управления, дерегуляции бизнеса, городская политика в гуманитарных и культурных сферах обязательно позволит привлечь к городским проблемам новые, прогрессивные слои городской общины.

Но при всем уважении к усилиям общественников главное, веское слово должны сказать представители городских властей – людей, специально избираемых или назначаемых городской общиной, громадой, для оперативного и компетентного управления всеми сторонами городской жизни. Для того их и избирают, для того им оплачивают их труд из бюджетных средств. Поэтому я призываю граждан города – избирателей самым серьезным образом отнестись к выбору свои представителей в органы местной власти на предстоящих выборах, не «вестись» на обещания и посулы, не дать себя обманывать звонкими фразами, а продвигать во власть тех, кто конкретными делами доказал свою подготовленность для решения сложных проблем, стоящих перед городской общиной Николаева.

Владислав Ентин, председатель николаевского Союза промышленников и предпринимателей

Реформування системи державних інформаційних реєстрів з впровадженням біометричного паспорту як основи інтеграційних процесів в Україні

30 липня 2015 року, в приміщенні Української міжбанківської валютної біржі, відбувся круглий стіл з питань впровадження в Україні внутрішнього біометричного паспорта. Організатором події виступив Український Кредитно-Баківський Союз.

В круглому столі прийняли участь більше 70 представників керівництва державних служб, що займаються впровадженням біометричного електронного паспорту, налагодженням його обслуговування і використання, банкіри, депутати ВРУ, експерти з сучасних технологій ідентифікації, журналісти ділових видань, інформаційних агенцій і телебачення.

Серед державних інституцій прийняли участь представники Адміністрації Президента України, Державної міграційної служби, НБУ, Поліграфкомбінату, МВС, СБУ, Міністерства юстиції, ДП “Національні інформаційні системи”, ДП «Українські спеціальні системи», Управління центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України, Державного реєстру виборців України, ДП “Держінформресурс”, Державного агентства з питань електронного урядування , Фіскальної служби, Пенсійного фонду України, Уповноваженого по правам людини при ВРУ, депутати ВРУ.

Відкрила роботу круглого столу Голова УКБС пані Галина Оліфер. У привітальному слові пані Галина подякувала Голову УМБВ пана Анатолія Гулея за забезпечення приміщенням для проведення заходу і всіх учасників круглого столу. Банківська система є одним з головних бенефіціарів щодо використання державного ідентифікаційного документу з електронним підписом, успішне впровадження якого є запорукою надійної ідентифікації клієнтів банків для надання широкого спектру банківських послуг, як в приміщенні банку, так і за допомогою віддаленого обслуговування. Використання успішного міжнародного досвіду впровадження біометричного паспорту, зокрема досвіду Естонії, дасть можливість громадянам не тільки отримувати якісні банківські послуги, а й одержувати широкий спектр послуг від державних інституцій, для чого необхідно налагодити взаємозв’язок між державними реєстрами, в чому і полягає одна з основних державних задач. Пані Галина підкреслила, що в залі присутні фахівці майже всіх державних служб, що мають впроваджувати зазначене обслуговування громадян з використанням єдиного ідентифікатора, а також експерти і фахівці, які володіють сучасними технологіями ідентифікації і налагодження державної системи обслуговування, згідно міжнародних стандартів. Діяльність державних служб і інституцій, залучених до впровадження і обслуговування громадянського паспорту, регулюється профільними законами і підзаконними актами та обмежена виконанням визначених Законом функцій. Успіх і ефективність впровадження громадського паспорту залежить від узгодженої взаємодії великої кількості державних служб і інституцій, представників фінансових установ і бізнесу, при цьому ні одна з державних служб не має достатньої компетенції і повноважень виконувати функції координатора проекту між всіма учасниками. Також на координацію проекту не виділено бюджетних коштів. Тому УКБС як громадська організація, виступив з ініціативою щодо налагодження приватно-державного партнерства, обміну позитивним міжнародним досвідом впровадження громадського біометричного паспорту з ЕЦП. Банки при наданні фінансових послуг, оцінці кредитоспроможності і ідентифікації своїх клієнтів, підтвердженні їх майнового і цивільного стану мають справу з усіма державними службами, залученими до впровадження, обслуговування і використання громадського біометричного паспорту. Тому саме банки мають відповідних фахівців і експертів для сприяння успішній міжвідомчій взаємодії у забезпеченні зазначеного приватно-державного партнерства.

Координатор питання впровадження внутрішнього біометричного паспорту від УКБС к.е.н. Євген Невмержицький надав слово керівнику підрозділу центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України пану Юрію Козлову, який зробив доповідь щодо інтегрованих сервісів електронної ідентифікації в системах електронного урядування. Пан Юрій зазначив основні державні інституції, які є користувачами єдиного ідентифікатора фізичних осіб, яким буде виступати біометричний паспорт, а саме: Державна міграційна служба, фіскальна служба, Державне агентство з питань електронного урядування України, Пенсійний фонд, Центральна виборча комісія, Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров’я та Міністерство юстиції України. У презентації було надано модель інфраструктури електронної ідентифікації, визначено суб’єктів взаємодії, склад системи, порядок електронної взаємодії єдиних та державних реєстрів під час звернень до суб’єктів надання адміністративних послуг і проведення ідентифікації онлайн, а також надана схема автентифікації через Інтернет користувачів банківських установ. Пан Юрій Козлов продемонстрував, що фахівці і експерти Міністерства юстиції мають всебічне розуміння провідного світового досвіду у налагодженні сучасних систем користування єдиним ідентифікатором громадян за допомогою біометричного паспорту, але розуміння технічних питань не вистачає для успішного налагодження роботи і взаємодії всіх зазначених державних інституцій, для чого необхідні зміни до законодавства, координація роботи з профільними комітетами ВРУ і, відповідно, з головними бенефіціарами користування державним ідентифікаційним інструментом — банківськими установами. Тому пан Юрій Козлов підтримав приватно- державне партнерство у вирішенні зазначених питань. Головною проблемою, яку треба вирішити, пан Козлов зазначив так — відсутність єдиного ідентифікатора фізичної особи в базових реєстрах, що містять інформацію про громадян України. Наслідком цього є юридичні та технологічні перепони при наданні адміністративних послуг, що є причиною корупції і стримання економічних процесів у державі. Рішення цієї проблеми полягає у присвоєнні єдиного ідентифікатора фізичної особи та внесення його до базових реєстрів. Ефект від впровадження полягатиме у створенні умов для підвищення якості надання адміністративних послуг, у тому числі — в електронній формі, що має стати технологічною основою для випуску повнофункціонального електронного посвідчення громадянина України.

Голова Державної Міграційної служби пан Андрій Кузьміч у своєму виступі розповів про задачі служби, як основного оператора електронних даних паспортів громадян України, і підтримав державно- приватне партнерство при виконанні завдань Кабінету міністрів України щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у вигляді пластикової картки, який має бути запроваджено з 1 січня 2016 року.

Експерт з питань ідентифікації електронних технологій генеральний директор підприємства «Пластик Карта» пан Костянтин Куклев поділився досвідом найбільшого українського підприємства — виробником як банківських, так і ідентифікаційних карток з чіповими технологіями і власною операційною системою, яка розроблена для використання на чіпі, що вмонтовується в картку. Протягом своєї історії, підприємство поставило біля 1000 фінансовим установам більше мільярду пластикових карток в 15 країнах світу. Підприємство має сертифікацію платіжних систем VISA і Master Card, враховуючи EMV, Pay Pass, Pay Wave, EMV MasterCard M/Chip, VISA VSDC на платформі Native. З 2003 року підприємство має міжнародний сертифікат ISO 9001:2000 (TUV) і ресертифіковано згідно ISO 9001:2008. Технології підприємства використовуються у соціальній картці киянина, яка представляє собою екосистему з підключенням до адміністративних державних послуг, зокрема, надання державних пільг, можливістю оплати в торгівельній мережі, отримання банківських послуг, сплати громадського транспорту тощо. Підприємство має досвід емісії ідентифікаційних карток (емітовано більше 500 000 ідентифікаційних студентських карток з вмонтованим чіпом, згідно міжнародного сертифікату ISO 14443). Зокрема, студентська ідентифікаційна картка з чіпом, емітована підприємством, може використовуватись як ідентифікаційний засіб, для оплати за навчання, отримання стипендії, здійснення банківських послуг, пільгового проїзду у метро. Таким чином, технології українського національного підприємства можуть бути використані при виробництві і обслуговуванні біометричного паспорту громадянина України, що зекономить державі значні бюджетні кошти, при найвищій якості, згідно світових стандартів.

Голова Правління ПІН Банку пан Олег Малкін розповів про електронні технології ідентифікації клієнтів, які використовуються вже сьогодні. Зараз існують штучні обмеження, згідно встановлених регулятором правил, які полягають у тому, що кожний банк має обов’язково робити власну ідентифікацію клієнта. При вкладенні будь якого договору, що містить істотні умови, клієнт зобов’язаний приходити в банк для підпису, при кожній зміні даних в клієнтських документах, клієнт також має приходити до банку. Такі заходи не додають безпеки банківським операціям і вимагають додаткових витрат, як з боку банку, так і клієнту. При запровадженні єдиного державного ідентифікатора, вмонтованого в біометричний паспорт громадянина, і встановленні системи обслуговування, згідно міжнародному досвіду, і клієнти, і банки зможуть економити значні кошти при наданні і отриманні банківських послуг. Бачення пана Олега Малкіна цілком збігається з баченням представника МЮУ Юрія Козлова. А саме, має бути запроваджено єдиний державний центр ідентифікації та верифікації клієнтських даних, що занесені у біометричному паспорті громадянина України, завдяки чому можна буде ідентифікувати клієнтів, згідно вимогам Національного банку, при цьому, отримувати дані за згодою і розпорядженням клієнту з державних реєстрів, а саме, Міністерства внутрішніх справ (посвідчення водія, довідки про судимість, арешти, реєстрацію транспортних засобів, штрафи, інше), Державної фіскальної служби, бюро кредитних історій, нотаріусів (реєстри нерухомого майна, діючі довіреності, інше), підприємства ЖКГ, операторів мобільного зв’язку, дані пенсійного фонду та з інших джерел, що зможуть використовувати єдиний ідентифікатор.

Пан Малкін зазначив принцип win-win стратегії, коли переваги мають всі:

— держава: зменшення готівкових коштів в обороті, спрощення контролю над оборотом безготівкових коштів, вирішення ряду питань проведення фіскальної політики;

— клієнти: зменшення витрат часу на обслуговування у банку, відсутність необхідності актуалізації документів (відбувається автоматично), вільний і спрощений вибір банківської установи для обслуговування, зменшення банківських витрат і підвищення якості обслуговування;

— банки: зменшення документообігу та забезпечення прозорої ідентифікації клієнтів в режимі реального часу, перенесення більшості операцій в онлайн, підвищення безпеки операцій і зменшення витрат на обслуговування.

В масштабах всієї держави такі переваги дадуть економію в десятки мільярдів гривень і нададуть значний поштовх для проведення євроінтеграційних реформ, економічної стабілізації і подальшого зростання.

Експерт Держагентства з питань електронного урядування та ексрадник Міністра економічного розвитку України пані Яніка Мерило прийняла участь у круглому столі зі Львова по скайпу. Пані Яніка розповіла про успішний досвід Естонії у впровадженні електронного біометричного паспорту. Одними з головних складових успіху впровадження електронної ідентифікаційної картки громадянина Яніка назвала обов’язковість отримання документу і широке залучення банків до популяризації електронного засобу ідентифікації. Тобто, громадянам і клієнтам банків одразу продемонстрували його безперечну корисність і переваги користування, що швидко оцінили більше 90 відсотків громадян. Пані Яніка з радістю запропонувала передати досвід успішного впровадження паспорту з електронним носієм українським учасникам процесу, як залученим державним службам, так і представникам банків і бізнесу. Яніка підкреслила, що необхідною складовою успіху впровадження є використання електронного ідентифікатора громадянина державними реєстрами і його функціональне навантаження, тобто використання для отримання державних адміністративних послуг. Держава у партнерстві з представниками банків і бізнесу спільно мають створити екосистему обслуговування і використання документу, для чого необхідні відповідні зміни у законодавстві.

Народний депутат Антон Геращенко висловив свою власно підтримку використанню позитивного досвіду Естонії при впровадженні біометричного паспорту в Україні.

Висновок: проведений круглий стіл продемонстрував, що в Україні присутні всі складові для успішного впровадження біометричного паспорту громадянина і виконання завдань Кабінету міністрів України щодо підготовки його видачі на початку 2016 року. Для цього головними складовими є зміни у законодавстві щодо використання електронного державного ідентифікатора державними реєстрами, для надання адміністративних послуг і доступу до інформації цих реєстрів за його допомогою, проведення прозорих тендерів на придбання технологій біометричного паспорту, з контролем за їх проведенням з боку громадськості, залучення банків до використання даного ідентифікаційного документу при наданні банківських послуг, що одразу продемонструє його функціональність і зручність.

Проблема русского языка по-украински

Об актуальном после пребывания в Трускавце.

Должна ли я писать о проблеме, которая и так сейчас у всех на слуху и многими воспринимается слишком болезненно? Возможно, не должна, но я просто не могу молчать. А вопрос этот касается вечных перепалок по поводу нашего родного языка. Итак…

Дело было в Трускавце, куда мы с мамой поехали отдыхать в июне прошлого года . Курорт находится во Львовской области – соответственно, большинство жителей, да и отдыхающих разговаривают там на украинском. Мы с мамой не обращали на это внимание – обращались к людям то на украинском, то на русском языке, да никто и не придавал этому особого значения. Однажды мы стояли возле сувенирной палатки и о чем-то говорили с продавщицей. Она, к слову, русскоязычная. По ходу разговора к нам подошла пожилая женщина и вдруг перебила: — А чому ви змушуєте людину розмовляти чужою їй мовою? Я приїхала зі сходу, але тут я використовую лише українську.

Меня просто колотило от злости. Ну кого мы заставляем? Под дулом пистолета приказываем мирным жителям говорить на русском? Шантажируем? Или как-то показываем своё неуважение к украинскому языку (который, между прочим, является для нас, николаевцев, не менее родным)? Ну если Вы живёте на Востоке – так тем более должны знать, к чему приводит такое вот стравливание людей. Зачем провоцировать вражду между людьми, когда ситуация и так накалённая?

Признаюсь, я тогда сказала женщине пару нелестных слов, но совершенно не жалею об этом. Я жительница Николаева. Я родилась здесь и всю жизнь слышу вокруг себя русскоязычную речь. В гимназии нас учат на украинском языке, языке, который я ЛЮБЛЮ и уважаю. Оба они для меня РОДНЫЕ. И я никого, никого не заставляю говорить на чужом для него языке. Жаль, что некоторые люди этого банально не понимают, или не хотят понимать – им доставляет удовольствие уязвлять людей и им не нужны для этого весомые причины.

Неприятная ситуация постепенно забылась. Прошло несколько дней, я стояла в холле санатория и смотрела в окно. Мои мысли прерывали звуки грома, шёл сильный дождь. Естественно, в такую погоду на улице никого не было…Но тут я увидела силуэт ребёнка, который стоял под дождём. Я вышла из здания – на улице действительно стоял мальчик лет четырех. Я подошла, чтобы спросить, почему он не прячется от ливня, и завести его внутрь. Когда задала вопрос, он посмотрел на меня с нескрываемым признанием и спросил: «Ти шо, російська?»

Два вершка от горшка, он видит меня впервые, я подошла, чтобы помочь ему – но он осуждает меня, потому что я, видите ли, «російська»! Опять же, ну что плохого я сделала этому ребёнку? Он ещё такой маленький, а ему уже внушают, что говорить на русском – это плохо. Что русские — не люди, а русскоязычные украинцы – не патриоты. Ну поймите вы наконец, это прекрасно, если вы говорите на украинском языке, если приобщаете к этом молодое поколение, что с детства прививаете любовь к своей стране…Но слепая ненависть (извините за громкие фразы) к русским – это не патриотизм, это самая большая глупость.

Может, просто постараемся не судить людей по их внешности-языку- происхождению? Вот такая вот простая, всем известная истина. Пожалуйста, давайте не забывать об этом. Кажется, в этом и проявляется человечность.

Суровая правда о николаевских маршрутках и их пассажирах

Находясь сегодня в общественном транспорте, я стала невольным свидетелем разговора 2-х парней. Суть была в том, что 1 из них рассказывал второму громко-громко, на всю маршрутку (а маршрутка была полупустая, слышимость хорошая) о своем недавнем приключении где-то на улицах города. И все бы ничего, если бы в их речи не было такого огромного количества бранных слов.

«Ну что, это же маршрутка, это нормально, что тут такого?»- скажут некоторые из вас. Но мне, например, стало очень неприятно. Помимо меня в маршрутке была пожилая женщина и несколько молодых девушек и парней. Все гневно косились на них, и на их лицах было написано явное недовольство от поведения этих двух молодых людей. Честно сказать, я и сама еле сдерживалась, что бы смолчать и не сделать замечание молодым людям. Но понимание того, что никто из пассажиров меня не поддержит, и нежелание портить себе настроение ссорой на оставшийся день, меня останавливало.

Но зато у меня появилось огромное желание узнать, есть ли такие люди и в моем окружении? Много ли из моих сверстников, знакомых, друзей употребляет такие выражения, да и я порой, признаться, тоже. Но лишь в порыве гнева и эмоций, но никак не в общественном транспорте, где ездят пожилые люди, девушки, дети. И вот что мне удалось узнать, предлагаю отвечающих оставить анонимами:

1. Ругаюсь только на службе или в компании с сослуживцами. Во всех других ситуациях, дома, при девушках, при посторонних людях могу ругнуться только случайно.

2. Бывает пролетает.

3. Не особо и часто использую, при детях и девушках вообще пытаюсь не употреблять такие слова

4. Нецензурной лексикой я выражаюсь когда зол, стараюсь поменьше этого делать. При детях — нет, в транспорте — нет, смотря какая девушка.

5. Бывает я выражаюсь нецензурно, но стараюсь как можно реже. При детях, в транспорте так не выражаюсь и стараюсь следить что бы и другие так не делали.

6.  Никто, некогда от меня не слышал ни одного мата. Это моя принципиальная позиция.